Головна соціальна функція дитинства полягає в підготовці людини до дорослої самостійної праці

Дитина на кожному віковому відрізку життя повноцінно і змістовно «живе», а не «готується» до дорослого життя, і завдання дорослих забезпечити реалізацію всіх потенцій і можливостей кожного вікового періоду.

Психічний розвиток дитини вражає своєю інтенсивністю. До 3 років людина оволодіває тим же обсягом досвіду, що потім протягом решти свого життя. Тобто у дитинстві закладається фундамент розвитку психічних процесів, функцій, властивостей та особистості в цілому.Успіхи у психічному розвитку дитини спираються на її фізичне здоров’я, яке забезпечує активність малюка, його інтерес до оточуючого.

Нестійкість психіки дитини, залежність її стану від умов, створених дорослими. Визначальна роль у психічному розвитку дитини раннього віку належить дорослому, який піклується про задоволення життєво необхідних потреб дитини у їжі, відпочинку, чистоті тощо. Але тільки цього недостатньо для нормального психічного розвитку малюка. Необхідно налагодити доброзичливі, емоційно позитивно забарвлені, стабільні стосунки з малюком як провідний канал передачі суспільного досвіду, шлях педагогічно доцільних впливів на дитину.

Тісний взаємозв’язок фізичного та психічного розвитку дошкільника проявляється і як висока чутливість емоційної сфери дитини. Емоційне благополуччя дитини залежить переважно від дорослого, характерного для нього стилю спілкування. Найсприятливішим для розвитку психіки дошкільника є позитивний емоційний фон, переважання оптимістичних, радісних переживань, доброзичливості у ставленні. Водночас слід застерегти дорослих від занадто бурхливого виявлення своїх емоцій за допомогою криків, різких жестів та рухів. Як правило, дитина боїться спілкуватись з такими дорослими, знижується її активність, у неї виникає депресивний стан.

Соціальна ситуація розвитку дитини раннього віку зумовлена спілкуванням з дорослим як формою організації предметної діяльності малюка.

Взаємодія з ровесником сприяє розвитку самосвідомості, що має такі прояви:
– з 1-го року – впізнає себе у дзеркалі; – усвідомлює себе як особистість (новоутворення «Я», поява займенника «я»).
З 1,5 року виникає прагнення втішити засмучену людину, емоційний відгук на її переживання.
– з 2-х років малюк коментує власні дії (егоцентричне мовлення), називає себе у 3-й особі;
діти порівнюють себе з іншими, зароджується самооцінка, прагнення відповідати вимогам дорослого. У процесі спілкування з оточуючими дитина вчиться розуміти іншу людину.
До кінця раннього віку руйнуються попередні стосунки системи «дитина – дорослий», перебудовується соціальна ситуація розвитку. Дитина починає усвідомлювати певний рівень своєї компетентності в діяльності, успіх в оволодінні предметами, наслідуванні дорослого і стає ініціатором зміни взаємин із дорослим, спрямованих на розширення самостійності. Тепер входження у доросле життя пов’язане із сюжетнорольовою грою, де дитина переживає себе дорослою.

Симптоми кризи 3-х років:

1.Негативізм – відмова виконувати вимоги. Це негативна реакція, пов’язана зі ставленням однієї людини до іншої. Дитина відмовляється взагалі підпорядковуватися певним вимогам дорослих. Негативізм не можна змішувати з непослухом. Непослух буває й у більш ранньому віці.
2. Упертість – малюк наполягає на своєму рішенні, привертає увагу дорослого до необхідності поважати його думку. Це реакція на своє власне рішення. Упертість не слід змішувати з наполегливістю. Упертість полягає в тому, що дитина наполягає на своїй вимозі, на своєму рішенні. Тут проявляється особистість і висувається вимога, щоб із цією особистістю рахувалися.
3. Непокірність-норовливість – протест проти звичного порядку. Близька до негативізму й упертості, але має специфічні особливості. Норовливість має більш генералізований і більш безособовий характер. Це протест проти порядків, які існують удома.
4. Свавілля, відсторонення від дорослого – «Я сам» як прагнення звільнитися від дорослого. Дитина сама хоче щось робити. Почасти це нагадує кризу першого року, але там малюк прагне до фізичної самостійності. Тут ідеться про глибші речі – про самостійність наміру, задуму.
 5. Знецінення дорослих. Коли мати може почути від дитини на свою адресу: «Дурепа».
6. Протест-бунт, який виявляється в частих сварках із батьками. Дитина начебто перебуває в стані війни з оточуючими, у постійному конфлікті з ними.

Психічний розвиток дошкільника

Успіхи дитини в оволодінні предметами ґрунтуються на основі наслідування зразків дорослих. Прагнення дитини до наслідування переноситься з конкретних способів дій на всю поведінку дорослого, на його взаємини з оточуючими. Відкривши для себе у ранньому віці «світ предметів», дитина дошкільного віку переходить до «відкриття світу людей».

 На перший план для дитини виступають соціальні взаємовідносини, спілкування між людьми, їхні суспільні функції: моя мама вчителька, а моя – лікар тощо. Якщо у ранньому віці у спілкуванні з дорослим головною ланкою був предмет, то тепер він відступає на другий план, служачи засобом входження дитини у світ людських взаємин.

Прагнення дошкільника стати дорослим, наслідувати його соціальні функції не може мати реального втілення, тому виникає сюжетно-рольова гра – провідна діяльність дошкільного віку. Головним змістом сюжетно-рольової гри виступає моделювання міжособистісних взаємовідносин дорослих людей. У предметно-маніпулятивних іграх діти моделюють взаємозв’язки між предметами за допомогою замінників реальних предметів. Входження дитини у світ дорослих у різних видах діяльності відбувається по-різному.

Допомагаючи дорослому, дошкільник стає безпосереднім його партнером, співробітником, колегою. Результати праці дошкільника, схвалювані дорослим, викликають у нього гордість, переживання своєї значущості. Головним підсумком розвитку всіх видів діяльності, формування довільної поведінки. Прагнення дитини увійти у світ дорослих зумовлює значні зміни у формах його спілкування. Змістовність його помітно зростає, чому сприяє оволодіння мовленням, знижується його ситуативність, з’являються теми «філософського» рівня.

На першому етапі у 3–4 роки формується позаситуативно-пізнавальна форма спілкування дорослого й дитини, змістом якого виступає обговорення пізнавальних проблем, задовольняється інтерес дитини до оточуючого.

У 5–7 років спілкування дошкільника з дорослим носить позаситуативно-особистісний характер, обговорюються проблеми людських взаємин, моралі. Інтенсивно розвиваються форми і зміст спілкування з однолітками, що виступає необхідною умовою організації та проведення сюжетно-рольових ігор. У ході спілкування з ровесниками у психіці та особистості дошкільника виникають такі риси, як повага до думки інших, здатність бути партнером, узгодити різні позиції, обґрунтувати, заперечити тощо. На основі досягнень дитини у розвитку пізнавальних процесів, їх інтелектуалізації, інтеграції та диференціації, набуття ними довільного та свідомого характеру знання дитини значно розширюються, систематизуються, набувають особистісного змісту. Це дає підстави говорити про закладання у дошкільника основ світогляду.

Важливими новоутвореннями особистості виступають перші моральні інстанції, формується диференційована самооцінка і особистісна свідомість. Протягом дошкільного віку дитина проникає у сутність людської діяльності, переходить від її зовнішніх ознак та атрибутів до глибинного смислу й значення. Відбувається перебудова внутрішньої позиції дошкільника, яка підготовлює його до вступу в школу, до оволодіння новим видом діяльності – учінням.

 Поступово дошкільник все більше розуміє, що гра – це лише імітація дорослого життя, зростає незадоволеність своєю позицією. Характерно, що дитина в 3 роки говорить «я велика», а до 7 років починає вважати себе маленькою. Зростання інтелектуального рівня приводить до реальної оцінки дитиною своїх можливостей і розуміння необхідності навчання для справжнього входження у доросле життя. Дитина спостерігає, що дорослий більш поважно й серйозно ставиться до діяльності учіння, а тому прагне оволодіти цією діяльністю.

Взято з «Методи діагностики психічного розвитку дітей»  А.А.Палій

«Чому люди повинні дорослішати, адже в дитинстві так добре? Як здорово, коли ні за що не відповідаєш, коли про тебе дбають, коли не потрібно ні про що турбуватися, тому що хтось великий і сильний вже все вирішив за тебе. Яким прекрасним було б життя без усіх цих дорослих проблем.»

Сесілія Агерн


Надрукувати   E-mail